Місто семи церков, центр козацької сотні – містечко Короп досі не має української церкви

«Армія-мова-віра»…

Ситуація в Коропі є наочним прикладом, що буває, коли політики намагаються вирішити свої політичні питання, спекулюючи на темі релігії. У грудні минулого року депутати Чернігівської обласної ради не проголосували за передачу у довгострокове безоплатне користування Православній церкві України пам’ятки архітектури «Вознесенська церква» у Коропі. Проект рішення з другої спроби виніс у зал керівник депутатської фракції «Європейська солідарність» Олександр Мисник.

Голова Чернігівської обласної ради Олена Дмитренко запевняє, що винесений Мисником проект рішення є чистої води політикою, ба навіть більше – штовхає найвищий муніципальний орган Чернігівщини у правовий нігілізм.

«Депутат Олександр Мисник виносив цей проект вдруге. Вперше виносив на попередню сесію, хоча я просила його, враховуючи незаконність рішення, не виносити його. Ми зняли тоді його на президії. Чому зняли? Тому що церква в судах, визначається власність. Ми впевнені, що це власність держави, а нам намагаються пояснити, що це наша власність. Тобто власність не оформлена. Ми вважаємо, що оскільки це культурна спадщина, то це власність держави. Мисника я попросила дочекатись рішення суду, воно вже в апеляції, щоб ми не повторили історію з Козелецькою церквою, коли суд визнав, що це – державна власність і ми незаконно передали храмову споруду в ПЦУ. Але Мисник не послухав і на останню сесію знову виніс цей проект рішення. Враховуючи те, що рішення політичне, я вирішила винести його на розгляд депутатів. Єдине, що на президії ми домовились, що сам процес передачі може відбутися тільки після рішення суду. На початку сесії ми озвучили ці правки, але все-одно проект не проголосували. Те, що зробив Мисник, – це чистої води політика і загравання з електоратом. Обласна рада – це найвищий колегіальний орган в області, тому виглядати некомпетентними, а тим паче виглядати політично заангажованими нам не можна. Вихід у Коропі є: там є Святофеодосіївська церква, яку можна передати рішенням сесії селищної ради», – прокоментувала ситуацію з передачею церкви голова Чернігівської обласної ради.

Що стосується результатів голосування, де більшість утримались, то Олена Дмитренко сказала таке: «Депутати утримались не через те, що вони проти передачі церкви в ПЦУ, а через те, що це незаконна передача. Депутати не хочуть виглядати смішно і некомпетентно».

Церква потрібна була ще вчора

У Коропі, як зазначалося вище, існує дві релігійні парафії однієї церковної структури – Православної церкви України: Святофеодосіївська та Вознесіння Господнього.

Представник релігійної громади парафії Святого Феодосія Чернігівського Віктор Шкурко переконаний, що в Коропі вже давно б діяла державницька церква, якби не політика. Адже храм Святого Феодосія Чернігівського, де наразі розташовано місцевий музей, є комунальною власністю селищної ради, і в силах та компетенції місцевих депутатів передати споруду релігійній громаді.

«На цю церкву ми орієнтувалися давно, ще з часів Київського патріархату, ми там раніше вагончик тримали, здійснювали богослужіння, тобто ми цим займались довгі роки. Всі попередні селищні голови до нас ставились негативно, і лише Володимир Куніцин дійсно запропонував вихід – варіант передачі храму. Цей варіант нас влаштовує, бо ми є парафією Феодосіївської церкви. Чотири рази ми подавали заяви, чотири рази нас лукаво футболили, не голосували, утримувались. І двічі заяву подавав єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній. Перший раз його заяву проігнорували, двічі зривали сесії, а востаннє, під тиском інших чинників, проголосували проти. І цим голосуванням деякі депутати відкрили своє обличчя – їм не потрібна державницька церква. А українська церква в Коропі треба була ще вчора, навіть не сьогодні. Тому передача храму Святого Феодосія – це те рішення, яке під силу прийняти в Коропі, а не десь у Чернігові чи Києві».

Вознесенська парафія: терниста дорога чи шлях в нікуди?

Представник громади парафії Вознесіння Господнього Анатолій Мілюков переконує, що не заважає іншій громаді ПЦУ виборювати храм.

«Наша парафія ніякого відношення до музею точно не має, але ми не проти, якщо музей віддадуть іншій парафії», – говорить про храм Святого Феодосія Мілюков.

– А як же члени Вашої громади, які є депутатами селищної ради і голосують проти передачі?

– Вони мають свою думку. Я кажу як голова парафії. Я за всіх відповідати не можу.

Анатолій Мілюков також підтвердив те, що справа щодо визначення власності Вознесенської церкви, на яку претендує його громадсько-релігійна організація, знаходиться в апеляційній інстанції й визнає, що проект, який депутат від ЄС Олександр Мисник виніс в сесійну залу обласної ради, не мав правових підстав для голосування.

«Те, що вони там висували на сесії, то моя особиста думка – добре, що не проголосували. Бо якби проголосували, то почалася б судова тяганина. Голосували «за» ті, хто ходить до московського патріархату», – каже він.

Таким чином Мілюков визнав, що колишній багаторічний очільник Менського району та екс-голова Чернігівської ОДА, а нині депутат від «Європейської Солідарності» Олександр Мисник виніс на голосування завідомо неправомірне рішення. Навряд чи такого рівня депутат з таким багажем чиновницьких знань не усвідомлював, що він робить. Цілком очевидно, що зроблено це було швидше для додаткових політичних балів в рамках політичних лозунгів «Армія-Мова-Віра».

– Чи зацікавлені Ви в тому, щоб у Коропі була українська церква? І якщо так, то чому не об’єднаєте зусилля з іншою парафією, щоб відвоювати ту церкву, яку простіше забрати? – запитую у пана Мілюкова.

– Я не можу впливати на думку депутатів. Те, що я роблю, це з власної ініціативи. Мені 63 роки, і я міг би зараз нічого не робити. Те, що робиться в селищній раді, я до цього не причетний. Вони, депутати, мають свої погляди і думки, вплинути на які я не можу. А взагалі не буду я впливати: якщо віддадуть, то так і буде.

– Якщо в Короп приїде єпископ, чи готові Ви прийти на сесію і закликати депутатів, які є членами вашої релігійної парафії, проголосувати за передачу Святофеодосіївської церкви?

– Ні! Я не готовий до цього. Ми стояли і будемо стояти на тому, щоб забрати Вознесенську церкву. Віддадуть Мінкульту – будемо там працювати, а на два фронти ми воювати не збираємось. Я особисто нікому не забороняю туди йти із нашої парафії. Я не проти, щоб Святофеодосіївську церкву передали, але туди, мабуть, не піду.

Як бачимо, не все так добре в Коропі серед єдиновірців. Всі начебто за українську церкву, але на ділі – її досі немає. І як довго триватиме боротьба за храм Вознесіння Господнього – невідомо, бо зараз лише визначається в судах його приналежність. А, зважаючи на те, що це – пам’ятка архітектури державного значення, перспектива забрати його у користування дуже примарна. Приклад Чернігова це тільки підтверджує. До того ж Вознесенська церква вже починає поступово розсипатись і потребує реставраційних робіт, що, очевидно, коштує значних грошей.

З одного боку Анатолій Мілюков говорить про те, що не заважатиме іншій парафії відстоювати право на храм, а з іншого – визнає, що не може як керівник громади впливати на деяких її членів, що мають депутатський статус і голосують проти. Та й, власне, сам Анатолій Іванович під час першого розгляду приходив на сесію і буквально заявив: «Нам цієї церкви не треба». Лукавить?

Позиція тих, хто проти

Депутат Коропської селищної ради Микола Мисник з партії «Батьківщина», який є тим самим членом парафії храму Вознесіння Господнього, що голосував проти перенесення музею і передачі храму Святого Феодосія своїм єдиновірцям, свою позицію пояснює так: «Поки не відвоюємо в обласній раді цю… Вознесенську церкву, питання не стоїть. Справа вже в апеляційному суді лежить рік… У московській церкві є юрист хороший, який приїхав з Харкова, через нього все й затягується. Суди – це просто відморозка».

– Чому не хочете проголосувати за передачу церкви, яка є комунальною власністю селищної ради? Так же простіше.

– Не простіше. Якщо хтось проголосує передати вашу квартиру якомусь переселенцю, то що буде? Там розташований комунальний заклад.

– Є ж варіанти переміщення.

– До варіантів ще далеко. Якби воно було б пусте, то розмова б була, а так там знаходиться музей. Це аж ніяк не горить, щоб виганяти музей під ще одну церкву. Є ж де правити. Є.

– А де?

– Ну, у Вільному ж правлять (село Вільне поблизу Коропа, – Авт.). Відбуваються богослужіння. Відстоїмо Вознесенську – і буде в Коропі для порядку.

– Ви ж представник релігійної громади ПЦУ. Єпископ просить депутатський корпус підтримати передачу храму, а Ви не голосуєте. Хіба це не дивно? – запитую в селищного депутата Мисника.

– Послухайте, багато чого дивно виглядає у Ваших оповідках. Я не казав, що не буду голосувати. Я казав, що треба відстояти Вознесенську церкву, а потім займатимемось іншим.

– Ви ж голосували проти передачі? Яка Ваша позиція в раді?

– Яка різниця, що я робив?…

Як бачимо, Микола Мисник виступає категорично проти передачі приміщення, де розташований музей, релігійній громаді, заявляючи про те, що в них є де справляти богослужіння – у хаті села Вільне.

Деякі депутати взагалі не можуть пояснити, чому вони голосують проти.

Василь Перепадя, партія «Слуга народу»: «Ми начебто голосували правильно, щоб на користь громади було. Чесно кажучи, я не пам’ятаю всієї історії. Але я точно знаю, що голосував по закону і на користь громади».

Ігор Вегера з «Радикальної партії Олега Ляшка» на запитання, чому не підтримав передачу храму, відповів так: «Я не готовий дати відповідь на питання. Важко про це говорити, бо навколо цього дуже багато різної полеміки».

Володимир Куніцин: «По-божому і по-правильному передати приміщення під церкву»

Тим часом єпископ Чернігівський та Ніжинський Антоній (Фірлей) вже втретє звернувся з листом до Коропської селищної ради з проханням передачі у користування храму Святого Феодосія Чернігівського. Цей варіант керівник єпархії вважає найбільш реалістичним.

Питання передачі храму владика Антоній прокоментував так: «Святофеодосіївський храм, в якому нині розташований музей, повинен бути храмом. Я вважаю, що ми дійшли вже такого стану в нашій державі, коли треба зрозуміти, що духовність також має велике значення. Хоча і музейна справа – це також надбання, культурна спадщина, але храм не відповідає тим вимогам, які мають бути в музеї. Музей має бути музеєм, а храм повинен бути храмом. Це моя позиція не лише щодо Коропа, але й щодо чернігівських храмів».

За словами Коропського селищного голови Володимира Куніцина, селищній раді під силу вирішити питання передачі храму.

«У нас є приміщення, яке дехто з тих, хто втратив пам’ять, називають нежитловим, але ми всі знаємо, що це церква Святого Феодосія Чернігівського. І ненормально абсолютно виглядає, дуже по-комуністичному, коли в церквах робили млини, склади, електростанції ставили, ще якісь дурниці. Ненормальна історія і в нас, коли в будівлі церкви знаходиться навіть така гарна річ як музей. У нас є можливість передати цю церкву для богослужінь, тим паче, що є частина людей, які цього прагнуть. Я вважаю, що це по-Божому і по-правильному – передати це приміщення під церкву. А музей, якби не було оцієї тяганини, давно був би в чудовому приміщенні. Я вважаю, що ніхто в області за нас цю проблему не вирішить, це питання, яке ми повинні вирішити для своїх людей. Я хотів би, щоб ми в черговий раз зібрались, дослухались до заповідей Божих, відкинули гординю і прийняли правильне рішення на користь жителів нашої громади», — зазначив Вололимир Куніцин.

Чергова сесія Коропської селищної ради має відбутися 24-го січня, і питання про передачу Святофеодосіївського храму знову стоятиме на порядку денному. Сподіваємось, що у більшості депутатів вистачить мудрості та рішучості ухвалити правильне рішення і нарешті дати можливість стати на ноги в громаді Православній церкві України – церкві, яка стоїть на державницьких засадах і священнослужителі якої служать капеланами в ЗСУ.

Віталій Назаренко, фото автора