«Радіофауна» агресора на Донбасі
У бойових діях на Донбасі Росія активно використовувала і продовжує використовувати засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Російські військові фахівці РЕБ брали активну участь у забезпеченні можливості вторгнення ЗС РФ на територію України.
Як відомо, завдяки зусиллям активістів з груп інформаційної протидії російській агресії, таким, як «Інформаційний спротив», Inform Napalm, вдалося ідентифікувати застосування агресором на Донбасі більше 40 типів російської військової техніки та озброєння. Принаймні 12 з них належать до систем радіоелектронної боротьби: РБ-341В «Леер-3», мобільний комплекс РЕБ «Леер-2», РБ-531Б «Инфауна», Р-378Б «Борисоглебск-2», станції радіоперешкод Р-934УМ «Удар», Р-934УМ, Р-330Ж «Житель», «Торн», «Ртуть-БМ», РБ-636АМ2 «Свет-КУ», 1РЛ243 «Рубикон», Р-381Т2 «Таран».
Основними формами застосування сил та засобів РЕБ агресором на Донбасі було використання так званих груп комплексного технічного контролю (КТК), на яких було покладено завдання контролювати радіовипромінювання своїх сил у зоні ведення бойових дій, а також так званих активних мобільних груп РЕБ.
Перші групи комплектувалися особовим складом та технікою з двох основних російських військових структур:
— безпосередньо від частин РЕБ Збройних сил РФ (наприклад, зі складу 1270-го центру радіоелектронної боротьби, що в селищі Рассвєт Ростовської області, а також від інших частин РЕБ Південного військового округу РФ);
— безпосередньо від Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил РФ (наприклад, зі складу 432-го вузла комплексного технічного контролю ГРУ, м. Новоросійськ, Краснодарський край).
Зазвичай групи КТК не вводилися безпосередньо в район бойових дій, а виконували свої завдання шляхом постійного моніторингу радіоефіру в прилеглих районах. Їхнім завданням, крім оцінювання радіозахищеності своїх засобів, був збір даних про радіоелектронну обстановку, а в окремих випадках — створення загороджувальних радіоперешкод з метою радіоелектронного захисту штабів і пунктів управління окупаційних формувань агресора.
По суті своєї діяльності вони стали центрами збору оперативної інформації для аналізу радіоелектронної обстановки в районі проведення АТО і планування РЕБ проти сил та засобів АТО.
Своєю чергою мобільні групи РЕБ були сформовані головним чином із частин РЕБ Південного військового округу ЗС РФ на базі 1270-го центру радіоелектронної боротьби (с. Рассвєт, Ростовська обл.). Крім окружного центру, техніка і персонал залучалися з інших частин округу — 95-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби (м. Моздок) і 97-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби (м. Владикавказ). Разом з ними в рейдах на Донбас брали участь фахівці РЕБ з інших частин, наприклад, з 15-ї окремої бригади РЕБ ВГК (с. Строітєль, Тамбовська область). Більше того, за потреби оперативну РЕБ безпосередньо в підрозділах, які брали участь у вторгненні на територію України, забезпечували відповідні сили та засоби мотострілецьких та танкових бригад Сухопутних військ (наприклад, були відзначені на Донбасі роти РЕБ зі складу 19-ї, 200-ї, 17-ї омсбр).
Як правило, до складу російських маневрених груп радіоелектронної боротьби входили дві-чотири автоматизовані станції радіоперешкод Р-330Ж «Житель»; один-два комплекси радіорозвідки і радіопригнічення РБ-531Б «Инфауна»; два комплекси РЕБ РБ-341В «Леер-3»; дві станції радіоперешкод Р-934УМ «Удар».
Головним завданням активних мобільних груп РЕБ сил вторгнення стало:
— виявлення джерел радіовипромінювання безпосередньо в районі бойових дій, їхня класифікація та прив’язка до конкретної місцевості й визначення їхньої приналежності;
— визначення місць розташування командних пунктів, пунктів управління сил АТО, місць зосередження та розгортання українських частин і підрозділів;
— радіопригнічення українських ліній зв’язку та управління, а також блокування роботи пристроїв GSM — мобільного зв’язку та Інтернету, перешкоджання роботі систем військового управління;
— створення і поширення дезінформаційних повідомлень, зокрема за допомогою комплектів транкінгових радіостанцій або входження у відповідні українські радіомережі.
По суті російські активні мобільні групи РЕБ стали своєрідним ударним інструментом у сфері РЕБ для сил вторгнення агресора. Отже, можемо констатувати, що військове командування агресора доволі вдало обрало тактику ведення РЕБ у районі бойових дій, яка ґрунтувалася на застосуванні активних мобільних груп і груп комплексного технічного контролю. Що по своїй суті повністю відповідало гібридно-диверсійному характеру ведення бойових дій.
Костянтин МАШОВЕЦЬ
Матеріал для публікації у нашому виданні підготовлений Медіа-центром МО України (м.Чернігів)
